Методичні розробки

АДАПТАЦІЯ МЕТОДІВ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ДО УЧНІВ З КЛІПОВИМ МИСЛЕННЯМ

ПЛАН

Вступ

1. Теоретичне обґрунтування феномену кліпового мислення.

1.1. Поняття феномену кліпового мислення.

1.2. Причини й наслідки появи кліпового мислення.

       2. Адаптація методів викладання української мови до учнів з кліповим мисленням.

2.1. Урахування кліповості мислення учнів під час підготовки викладача до уроку української мови.

2.2. Адаптація методів викладання теми «Уживання апострофа» до учнів з кліповим мисленням.

2.3. Адаптація методів викладання теми «Уживання м′якого знака» до учнів з кліповим мисленням.

3.      Система роботи:

3.1. Організаційно-підготовчий період

3.2.Основний період

3.3.Заключний період

3.4.Очікувані практичні результати

Висновок

Список використаних літературних джерел

ВСТУП

Інформаційне суспільство, усе більше розкриваючи свої можливості, вносить вагомі зміни у взаємини людини та засобів масової комунікації, основною функцією яких є перенесення у свідомість певних фрагментів явищ, фактів і точок зору. Тому останнім часом усе частіше можна почути про таке поняття, як кліпове мислення. Це серйозна проблема, яка докорінно змінює сприйняття індивідом інформації та заважає повною мірою засвоювати й аналізувати її. Як наслідок, молодь стає нездатною до навчання, а це негативно впливає на процес освіти в цілому. Але перед учителем завдання залишаються незмінними – навчати, розвивати, виховувати.

Останнім часом усе частіше уживається поняття «компетентісного підходу», що означає спрямованість навчально-виховного процесу на формування та розвиток предметних та ключових компетентностей. Сформованість в особистості ключових компетентностей дає можливість розв’язувати найрізноманітніші життєві проблеми, отримувати й критично аналізувати інформацію, приймати рішення, оцінювати соціальні наслідки дій, працювати в групі, включатись у проекти, організовувати безперервну самоосвіту, використовувати нові інформаційні технології, виявляти стійкість перед труднощами, знаходити нові рішення.

Для сприяння формуванню компетентностей особистості необхідні зміни в змісті освіти, а саме:

-          зміни в методиці викладання предметів;

-          широке впровадження в практику навчання таких альтернативних форм, як проектна та дослідницька діяльність;

-          посилення діяльнісного характеру освіти.

Але за наявності в учнів кліпового мислення досягти високої результативності навчання досить складно. Тому перед учителем постає завдання пристосувати методи викладання свого предмету до учнів з кліповим мисленням, використовуючи таким чином компетентісний підхід та підвищуючи ефективність проведення уроків.

Актуальність   обумовлена  недостатнім  на  сьогодні  рівнем  дослідження даного питання в контексті сучасних комунікативних систем. Деякі дослідники вказують на причини феномену кліпового мислення, форми його прояву, але майже ніхто не подає варіантів рішення цієї проблеми, не відповідає, як діяти вчителям у даній ситуації.

Метою роботи є розкриття сутності адаптації методів викладання української мови до учнів з кліповим мисленням.

Завдання:

-          розглянути основні підходи до визначення сутності «кліпового мислення» науковцями;

-          визначити  чинники його формування у сучасної молоді;

-          запропонувати варіанти адаптації методів навчання розділу «Орфографія» до учнів з кліповим мисленням.

Об′єктом дослідження є феномен кліпового мислення, предметом – кліпове мислення учнів професійно-технічного навчального закладу.

Основними методами дослідження є спостереження та експеримент, які проводились на уроках української мови з учнями груп № 15 та № 25, які навчаються за професією «Кухар», державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний аграрний ліцей».

1.      ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ФЕНОМЕНУ КЛІПОВОГО МИСЛЕННЯ

1.1.  Поняття феномену кліпового мислення

Поняття кліпового мислення виникло в 90-ті рр. ХХ ст., коли відбувався бурхливий розвиток комунікаційних технологій, котрі впливали на пізнавальну діяльність людини. Цей термін з’явився від англійського слова «clip» – затискати, обрізати. Якщо порівнювати таке мислення з сучасними кліпами, то воно є рядом подій і картинок не поєднаних між собою. Такі люди сприймають світ, що оточує їх, як мозаїку з практично не пов’язаних один з одним фактів.

Класичне визначення поняття  «кліпове мислення» в науковій літературі поки чітко не сформульоване. Саме це поняття найчастіше використовується для позначення особливостей мислення, яке відрізняється високою швидкістю сприйняття образів, візуальністю, іманентністю, емоційністю, асоціативністю. З усього вищезазначеного випливає, що «кліпове мислення» – це процес відбиття безлічі різноманітних властивостей об’єктів, без урахування зв’язків між ними, і характеризується фрагментарністю інформаційного потоку, алогічністю, повною різнорідністю інформації, що надходить, високою швидкістю перемикання між частинами, частинами інформації, відсутністю цілісної картини сприйняття навколишнього світу.

Крім цього, у сучасних публікаціях з цих проблем використовується термін «кліпова свідомість» також для опису специфіки пізнання навколишньої дійсності сучасною людиною, у першу чергу, молоддю [9]. Також ми можемо говорити й про «кліпову поведінку» як специфічну соціальну діяльність, яка теж характеризується різноманітністю, частою зміною форм, незавершеністю початого і, у деяких випадках, нелогічністю.

У російській науці першим використовує термін «кліпове мислення» філософ Ф. І.  Гіренок, уважаючи, що понятійне мислення перестало відігравати важливу роль у сучасному світі. Він стверджує, що сьогодні, зокрема у філософії, відбувається заміна лінійного мислення нелінійним, відзначаючи, що «...ми в собі виховали розуміння картинок. Ми сформували в собі не понятійне мислення, а, як я його називаю, кліпове, ... що реагує лише на удар» [1, с. 3].

За кордоном термін «кліпове мислення» замінюється ширшим – «кліпова культура», і розуміється в працях  американського футуролога Е. Тоффлера як принципово нове явище, що розглядається як складова загальної інформаційної культури майбутнього, заснованої на нескінченному миготінні інформаційних відрізків та є комфортною для людей відповідного складу розуму. У своїй книзі  «Третя хвиля»  дослідник так описує кліп-культуру: «На особистісному рівні нас облягають і засліплюють суперечливими й такими, що нас не стосуються, фрагментами образного ряду, що вибиває ґрунт з-під ніг наших старих ідей, і обстрілює нас розірваними й позбавленими сенсу «кліпами», миттєвими кадрами. Насправді, ми живемо в «кліп-культурі» [4, с. 123].

Е. Тоффлер відзначає, що «...замість отримання просторових «смуг» ідей, зібраних і систематизованих, що співвідносяться одна з одною, нас усе більше напихають короткими модульними спалахами інформації – рекламою, командами, теоріями, обривками новин, якимись обрізаними, усіченими шматочками, що не вкладаються в наші колишні ментальні чарунки, і підкреслює, що новий образний ряд подання інформації  не піддається класифікації частково через те, що випадає зі старих, концептуальних категорій, та ще й тому, що подається в дивній, швидкоплинній, непов’язаній формі [4, с. 123].

Це, на його думку, не може не відбитися на сприйнятті навколишнього світу представниками різних поколінь. Так, люди Другої хвилі (за Е. Тоффлером – представники старшого покоління) різко критикують те, що вони  називають бедламом «кліп-культури» та відчувають явне роздратування проти засобів інформації.

 Люди Третьої хвилі (до яких ми можемо віднести й сучасну студентську молодь), навпаки, відчувають себе непогано під бомбардуванням бліцу: півторахвилинний кліп із новинами, півхвилинний рекламний ролик, фрагмент пісні або вірша, заголовок, мультик, колаж, шматочок новин, комп’ютерна графіка [4, с. 124]. Таке мислення в представників молодого покоління не зосереджується на деталях. Воно сприяє дуже швидкому сприйняттю образів, але при цьому дозволяє бачити лише те, що на поверхні, не проникаючи в глибину процесу або явища. Людина не встигає переробляти інформацію, що надходить, цілком. Як наслідок – вона втрачає жвавість уяви, цілісність сприйняття, гнучкість і логічність думки [5, с. 91].  А це не відповідає дидактичним цілям освіти в цілому, отже, ставить під сумнів його доцільність і якість.

А. Б. Фельдман уважає        кліпове мислення набутим, маючи яке людина оперує лише змістом фіксованої тривалості й не може працювати з семіотичними структурами довільної складності. Зовні це виявляється в тому, що індивід не може довгий час зосереджуватися на будь-якій інформації, він має занижену здатність до  аналізу подій та явищ.

Українська дослідниця Т. А. Удовицька в статті «Кліпове мислення молоді: особливості прояву в процесі навчання (до постановки проблеми)» розглянула нову форму сприйняття навколишнього середовища молоддю як важливий фактор, який треба враховувати в навчальному процесі сучасної школи.

К. Г. Фрумкін визначає кліпове мислення як вектор у розвитку стосунків людини з інформацією, здатність швидко переключатися між непоєднаними смисловими фрагментами, але нездатність сприймати тривалу лінійну послідовність – однорідну й одностильну інформацію.

Кліп-культура формує такі унікальні форми сприйняття, як «зеппінг» (англ. zapping, channel zapping — практика перемикання каналів телевізора), коли шляхом невпинного перемикання каналів телебачення створюється новий образ, що складається з обривків інформації й залишків вражень. Цей спосіб не вимагає підключення уяви, рефлексії, осмислення, увесь час відбувається «перезавантаження», «оновлення» інформації, коли все вперше побачене без тимчасового розриву втрачає своє значення, застаріває.

Дані дослідники сходяться на думці, що кліпове мислення – це феномен, який виражається у фрагментарності сприйняття інформації.

1.2.  Причини й наслідки появи кліпового мислення

Пропоную коротко зупинитись на результатах досліджень деяких учених, зокрема Е. Тоффлера, К. Г. Фрумкіна та Т. А. Удовицької. Американський соціолог Елвін Тоффлер наголошує,  що кліп – це короткий набір тез, які подаються без визначення контексту, оскільки через свою актуальність контекстом для кліпу є об’єктивна дійсність. Таким чином, людина здатна легко сприймати й інтерпретувати кліп унаслідок того, що вона занурена в цю саму дійсність. Насправді не все так чудово, як здається на перший погляд, оскільки, зважаючи на фрагментарність подачі інформації й рознесення пов’язаних подій за часом, мозок просто не може усвідомлювати й осягати зв’язки між подіями. Формат подання інформації у вигляді кліпів  примушує мозок робити фундаментальну помилку осмислення – вважати події пов’язаними, якщо вони мають тимчасову близькість, а не фактологічну. Тому не дивно, що поява кліпового мислення – це відповідь на збільшену кількість інформації.

Російський культуролог К. Г. Фрумкін у статті «Кліпове мислення і доля лінійного тексту» виокремлює п’ять передумов, що породили даний феномен:

-          прискорення темпів життя й пов’язане з ним зростання обсягу інформаційного потоку, що породжує проблематику відбору і скорочення інформації, виділення головного й фільтрації зайвого;

-          потреба в більшій актуальності інформації та швидкості її надходження;

-          збільшення різноманітності інформації;

-          збільшення кількості справ, якими одна людина займається одночасно;

-          комерціалізація каналів, що передають інформацію;

-          зростання діалогічності на різних рівнях функціонування соціальних мереж [9].

У жовтні 2013 року в Гімназії № 10 міста Ржева в паралельних класах 8 «А» і «Б» та 7 «А» і «Б» проведено дослідження, у якому було запропоновано відповісти батькам на ряд запитань. Його мета – познайомитися й вивчити феномен «кліпової свідомості» школярів, форми прояву та причини виникнення, пошук його сутності. У ході дослідження були запропоновані анкети, опитані 200 батьків. Більше 50%  респондентів – люди віком 33-40 років, 23% – 41-47 років, 27% – 48-65 років.

Аналізуючи відповіді респондентів щодо якості основних причин і форм прояву кліпового мислення, можна відзначити наступне:

-          використання мобільних телефонів;

-          уживання сучасної молодіжної мови «сленгу»;

-          перевага молоді у виборі джерела інформації – інтернету;

-          вплив засобів масової інформації (радіо, телебачення, друк);

-          вплив освітнього середовища з тестовими перевірками знань.

Проведене анкетування виявило, що на сучасного школяра найбільше впливають: телебачення - 50%, інтернет - 36 %, перевірочні тестові завдання - 12%. Багато батьків зазначили, що телебачення – це багаторічна звичка, і частіше включається як «шумове» оформлення.

Дослідники наголошують, що причиною виникнення такої особливості свідомості є ЗМІ. Усю інформацію, яку ми отримуємо, нам підносять в кліповому форматі. Це рекламні ролики, короткі сюжети, добірки новин і так далі. Навіть звичайні короткі тексти у фільмах і передачах найчастіше ніяк не пов’язані між собою. Всесвітня павутина також не є винятком. Інформація в інтернеті сильно фрагментована й подається в зручній для сприйняття формі – невеликими шматочками.

Під час дослідження, проведеного в місті Ржеві, респондентами були запропоновані цікаві варіанти вибору програм. На запитання «Як Ви переважно вибираєте телевізійні програми та передачі?», більшість батьків відповіли, що «перемикають канали, поки не знаходять потрібну їм передачу». У цей час перед очима миготять уривки фільмів, передач, реклам, кліпів тощо. Таким чином людина звикає до постійної зміни кадрів і не може відтворити цілісну картинку.

Основною формою організації телевізійного простору, як показало дослідження, є кліп. З нього складається все – починаючи з фільмів і закінчуючи рекламою і відеокліпами. Але у зв′язку з тим, що останні займають домінуюче положення в телевізійному ефірі, відповідно вони головним чином впливають на телеглядача. Підтвердженням «кліповості» свідомості сучасної молоді є її телевізійні уподобання.

Ряд досліджень, присвячених проблемам формування кліпової свідомості в сучасної молоді, проведених спеціалістами, виявив чіткі  прояви кліпової свідомості й у галузі освіти, що дозволяє зробити висновки про необхідність вивчення феномена «кліповості» і в цьому середовищі. Українська дослідниця Т.А.Удовицька зазначає, що на запитання «Як Ви вважаєте за краще оцінювати свої знання?», переважна більшість представників молодого покоління (62,5%) відповідають: у вигляді тестів. «Тест (у перекладі з англійської – «випробування, дослідження») – це стандартизоване завдання, уживане з метою визначення розумових здібностей людини. Як правило, під тестом розуміються такі завдання, що є набором варіантів і з яких необхідно обрати необхідну кількість потрібних відповідей на питання» [6, с. 411]. Застосування тестів в освіті знижує критичні, аналітичні можливості студентів, знову-таки примушуючи уловлювати лише фрагменти того або іншого явища, без з’ясування його причин, закономірностей, без побудови логічних схем.

Усього лише шість осіб віддали перевагу тому, щоб їх знання було оцінено за допомогою есе, тоді як саме воно дає змогу  більшою мірою розвивати аналітичні здібності кожної особистості. Завданнями сучасної освіти є розвиток у студентів творчого ставлення до предметів, що вивчаються, уміння критично сприймати поданий матеріал і обґрунтовувати власну позицію. Це не означає, що кожен студент має набути оригінальної, несхожої з іншими точки зору. Головне, щоб та позиція, яку студент займає, була обґрунтованою й усвідомленою, а не заученою. Важливі не знання як такі, а розуміння й уміння їх застосовувати. Виконати це завдання за допомогою застосування в навчанні головним чином тестів, як мінімум, є досить утопічним.

Основними  ознаками  кліпового  мислення  психологи  називають  швидку втомлюваність, стрімке розпорошення уваги, її концентрацію на одному предметі не більше, як на 3-4 хвилини, неспроможність до повторювальних дій понад 2-3 хвилини, погане запам’ятовування, проблеми з мовленням. Люди із фрагментарним мисленням «не можуть робити складний логічний аналіз і розв′язувати складні багатоповерхові задачі. Їхнє мислення здебільшого тактичне, а не стратегічне, вони не здатні глибоко аналізувати ситуацію» [6].

У науковій літературі епітет «кліпове мислення» набуло яскраво вираженої негативної характеристики, найчастіше ним «нагороджують» підлітків і молодь, уважається, що цей вид мислення катастрофічний, адже вони читають уривками, слухають музику в авто, за допомогою телефону, тобто одержують інформацію пульсами, не фокусуючись на ідеях, а лише на окремих спалахах і образах. Але «кліпове мислення» має і свої позитивні боки.

До позитивних сторін даного явища можна віднести:

-          кліпове мислення може використовуватися як захисна реакція організму на інформаційне перевантаження. Якщо враховувати всю ту інформацію, яку бачить і чує за день учень чи студент, плюс «всесвітнє звалище» Інтернет, то немає нічого дивного в тому, що його мислення змінюється, підлаштовується, адаптується до такого інформаційного світу;

-          кліпове мислення – це вектор, нова форма в розвитку стосунків людини й інформації, яку необхідно широко вивчати;

-          кліпове мислення і кліповий спосіб роботи з інформацією додає динамізму пізнавальній навчальній діяльності, що дозволяє учням в умовах зростаючого обсягу навчального матеріалу встигати, іноді хоч би формально,  виконувати всі завдання;

-          кліпове мислення а, отже, і поведінка дозволяє бачити багатоплановість, багатоваріантність, неоднозначність підходів до аналізу або вирішення тих чи інших питань і завдань;

-          кліпове мислення сприяє більшій адаптації до соціальної реальності, яка змінюється, та до її пізнання, що на сьогодні є однією з суттєвих компетенцій майбутнього молодого спеціаліста.

Негативний бік кліпового сприйняття навколишньої дійсності може виявлятися в наступному:

-          при кліповому мисленні навколишній світ перетворюється на мозаїку розрізнених, мало пов’язаних між собою фактів, частин, осколків інформації. Людина звикає до того, що вони постійно, як в калейдоскопі, змінюють один одного, і постійно вимагає нових (потреба слухати нову музику, спілкуватися в чаті, «бродити» мережею, редагувати фотографії, дивитися уривки з фільмів, грати в онлайн ігри з новими учасниками). А це суттєво відволікає молодих людей від головного, «стрижневого» в життєдіяльності;

-          в учнів негативна «кліповість» виявляється яскравіше. І пов’язане це, по-перше, з тим, що вони знаходяться «на очах у педагогів, які вимагають від них читати першоджерела, наукову літературу, конспектувати й аналізувати її. І коли вони цього не роблять, починається пошук і реалізація інтерактивних методів навчання і дій, у тому числі й через надання студентам навчального матеріалу в звичній для них стислій, «кліповій» формі (презентацій лекцій, короткого їх конспекту, опорних схемах лекцій тощо); по-друге, з глобальною інформатизацією суспільства й темпом обміну, що неймовірно прискорився за останній десяток років, інформацією, яка вселяє в учня впевненість у швидкому простому вирішенні складного для нього завдання засвоєння навчального матеріалу: навіщо йти в бібліотеку, щоб узяти, а потім прочитати книгу, коли досить відкрити Google, знайти, скачати з мережі й подивитися екранізацію літературного роману, стислий текст наукової статті або вже готовий реферат із заданої теми;

-          кліпове мислення передбачає спрощення, тобто «забирає» глибину засвоєння матеріалу, не сприяє розвитку мовленнєвої та письмової культури;

-          утрачається здібність до аналізу й вибудовування довгих логічних ланцюжків, споживання інформації дорівнюється до поглинання фаст-фуда [5, с. 101].

Отже, на думку вчених, кліпове мислення це феномен, властивий поколінню «next», вихованому в епоху буму комп’ютерних і комунікаційних технологій. Але, зрозуміло, платнею за багатозавданність стають неуважність, гіперактивність, дефіцит уваги й перевага візуальних символів над логікою і зануренням у текст.

2.      АДАПТАЦІЯ МЕТОДІВ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДО УЧНІВ З КЛІПОВИМ МИСЛЕННЯМ

2.1.  Урахування кліповості мислення учнів під час підготовки викладача до уроку української мови

Більшість дослідників звертають увагу на негативний бік кліпового мислення. Проте, як зазначають інші, даний феномен дає змогу учням запам′ятовувати більші об′єми інформації без сприйняття її змісту, тобто швидке й просте засвоєння набору слів, фраз чи чисел певної послідовності на основі деяких образів, що відповідають необхідній інформації. Тому викладачу, який знаходиться в «обмежених» умовах роботи, необхідно пристосовуватись до ситуації та використовувати «позитивні» сторони кліпового мислення.

Найефективнішим засобом запам′ятовування інформації є застосування сучасних мультимедійних технологій. Теоретичний матеріал повинен бути чітко розмежований та поділений невеликими порціями. Він може бути представлений у вигляді слайдів чи короткометражних анімованих малюнків. Такий спосіб подачі інформації і є кліпом. Важливо пам′ятати, що наповненість кліпів не повинна бути дуже об′ємною (особливо текстуально) та містити абстрактні образи. Кожен фрагмент має складатися з теоретичної та практичної частини. Теоретичний матеріал повинен бути поданий у вигляді схем, таблиць, малюнків, графіків тощо (ключовим є принцип наочності). Одразу після цього необхідно практично закріпити вивчене за допомогою однієї необ′ємної вправи. Потім подається наступна порція й так далі. Потрібно періодично об′єднувати вивчене за допомогою виконання вправи, яка містить у собі кілька порцій матеріалу.

Якщо викладач не має технічної змоги використовувати мультимедійні засоби навчання, можна створювати власні таблиці або записувати на дошці теоретичний матеріал у такому вигляді, яким би він був на слайдах, використовувати роздатковий матеріал. Але принцип і послідовність опрацювання залишаються незмінними.

2.2.  Адаптація методів викладання теми «Уживання апострофа» до учнів з кліповим мисленням

Наведемо приклад того, як побудувати основну частину уроку під час вивчення теми «Уживання апострофа у власне українських словах». Подамо інформацію в такому вигляді, у якому вона б містилася на слайдах, розмежовуючи її на порції. При цьому учитель повинен повністю усно прокоментувати правила та разом з учнями пояснити правильне написання того чи іншого слова. Візуально учні сприймають лише окрему картинку з правилом, яку вони запишуть та запам′ятають.

Порція 1.

Слайд

гол./р + мавпа буф + ′ +  я/ ю/ є/ ї  - усе в корені рум’яний, тім’я, Стеф’юк, у здоров’ї, м’ясо + Лук′ян

         Коментар учителя. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї, після губних приголосних (б, п, в, м, ф), а для легкого їх запам′ятовування існує вираз, у якому всі приголосні є губними, якщо перед ними стоїть голосний або р та якщо вся частина цього слова входить до складу кореня. Отже, голосний або р, губний, апостроф, я, ю, є, або ї.

Вправа. Перепишіть, замість крапок поставте, де потрібно, апостроф, поясніть правопис цих слів.

В..язка, черв..як, дзв..якнути, цв..ях, св..ято, хлоп..я, пам..ять, моркв..яний, м..ясний, об..єм, б..є, лл..ється, Ілл..я, пам..ять, дев..ять, голуб..ятко, духм..яний, Лук..янівка, верб..я.

Порція 2.
Слайд

Р + я/ю/є/ї = один склад    буряк, буряний, крякати Р + ′ + я/ю/є/ї = різні склади бур’ян, міжгір’я, пір’я

Коментар учителя. Якщо буквосполучення ря, рю, рє входять до одного складу, між ними апостроф не ставиться, якщо до різних – апостроф з′явиться.

Вправа. Перепишіть, замість крапок поставте, де потрібно, апостроф, поясніть правопис цих слів.

Бур..як, р..явкати, електрозвар..ювання, вар..яг, р..явкнути, хутор..янин, Р..єпін, бур..я, бар..єр, бур..ян, Примор..я, мор..як, кур..єр, узгір..я.

Порція 3.
Слайд

префікс / част. складн. сл. + ′ + я/ю/є/ї   без′язикий, дит′ясла, пів′яблука, але пів-Європи

Коментар учителя. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний апостроф ставиться, але пів- із власними назвами пишеться через дефіс.

Вправа. Перепишіть, замість крапок поставте, де потрібно, апостроф, поясніть правопис цих слів.

Об..єднання, дит..ясла. без..язикий, від..їзд, з..єднаний, з..їхати, з..явитися, об..єм, під..їхати, роз..юшити, роз..яснити, пів..Ялти, пан..європейський, без..іменний, з..агітувати, з..економити, з..окрема, з..уміти.

Наступні вправи будуть об′єднувати усі три порції. При цьому учні можуть користуватися поданими схемами як шаблонами, «приміряючи» кожне слово до правил.

Вправа. Пояснювальний диктант. Запишіть слова з апострофом або без нього, поясність.

Дев..ятсот, серм..яга, хутор..янин, зв..язок, духм..не, пор..ядок, бур..ян, без..язикі, тьм..яно, цв..ях, присв..ята, реп..ях, п..ятдесят, з..ясовано, Солов..йов, медв..яний, п..ятсот, арф..яр, дзв..якнути, розв..язано,  помор..янин, св…ято, сузір..я, харків..янин, вар..яг, від..їзд, різьб..яр, мавп..яча, роз..ятрити, при..їзд, зв..язатися, під..їзний, св..ятковий, різдв..яний, рівноправ..я, пів..ящика, тьм..яніє, солов..їний, любов..ю, міжгір..я, Лук..яненко, бур..яковий, лл..ється, моркв..яний, дит..ясла, св..ященик, переджнив..я, б..ється, мавп..ячий .

Розгляньмо, як пояснити та відпрацювати правила з теми «Уживання апострофа в словах іншомовного походження». Принцип побудови пояснення правил та виконання вправ залишається незмінним.

Порція 1.
Слайд

пригол.  +  йо  курйоз, серйозний

Коментар учителя. Апостроф не пишеться перед буквосполученням йо.

Слайд

гол./р + б/п/в/м/ф/ г/к/х/ ж/ч/ш/ р + ′ +  я/ ю/ є/ ї  п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, Рив’єра, Барб’є, Фур’є

Коментар учителя. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї, після губних приголосних (б, п, в, м, ф), задньоязикових (г, к, х), шиплячих (ж, ч, ш) та р, якщо вони вимовляються твердо та якщо перед ними стоїть голосний або р. Отже, голосний або р, апостроф, я, ю, є, або ї.

Вправа. Перепишіть, замість крапок поставте, де потрібно, апостроф, поясніть правопис цих слів.

Інтерв..ю, грав..юра, б..юро, б..юткен, манік..юр, кур..йоз, об..єкт, прем..єра, кур..єр, Дансм..юр, п..юре, бар..єр, Руж..є, Х..юстон, б..язь, Г..ята, к..ювет, р..юкзак, б..юст, н..юанс, посер..йознішав, торф..яний.

Порція 2.
Слайд

префікс на пригол. + ′ +  я/ ю/ є/ ї   ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура

Коментар учителя. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї, після кінцевого приголосного префікса, якщо він вимовляються твердо. Отже, префікс з кінцевим приголосним, апостроф, я, ю, є, або ї.
Слайд

д/о  +  ′ + прізвище / ім′я  О’Генрі, д’Артаньян

Коментар учителя. Апостроф пишеться після  часток д, о в прізвищах та іменах.

Вправа. Перепишіть, замість крапок поставте, де потрібно, апостроф, поясніть правопис цих слів.

Ад..ютант, кон..юнктивіт, д..Артаньян, кон..юнктура, ін..єкція, О..Генрі.

Отже, схема засвоєння матеріалу з теми «Уживання м′якого знака» наступна: слайд з табличним оформленням правила (іноді необхідно продемонструвати кілька слайдів один за одним без виконання вправи, але не більше 2-3), коментар учителя, вправа. Після опрацювання всіх правил необхідно виконати достатню кількість різноманітних вправ для закріплення вивченого матеріалу.

2.3. Адаптація методів викладання теми «Уживання м′якого знака» до учнів з кліповим мисленням

Наведемо приклад того, як побудувати основну частину уроку під час вивчення теми «Уживання м′якого знака у власне українських словах». Подамо інформацію в такому вигляді, у якому вона б містилася на слайдах, розмежовуючи її на порції. При цьому учитель знову ж повинен повністю усно прокоментувати правила та разом з учнями пояснити правильне написання того чи іншого слова. Учні записують та запам′ятовують схему з правилом.

Порція 1.
Слайд.

де ти з′їси ці лини / дз + ь – кінець слова мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь

Коментар учителя. М′який знак уживається в кінці слова після зубних (д, т, з, с, ц, л, н, дз), які позначають м′які приголосні, а для легшого запам′ятовування існує вираз «Де ти з′їси ці лини», у якому всі приголосні зубні.
Слайд.

де ти з′їси ці лини / дз + ь + твердий пригол. – середина слова молотьба, спільний, тинькувати, Гринько, Федько, + Горький  !!! н + ж/ч/ ш/щ/ств/ськ інший, Уманщина, волинський, селянство, кінчик

Коментар учителя. М′який знак уживається в середині слова після зубних (д, т, з, с, ц, л, н, дз), які позначають м′які приголосні, але перед буквами, що позначають тверді приголосні. Зверніть увагу! Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств-, ськ- м′який знак не вживається.

Вправа. Перепишіть, замість крапок поставте, де потрібно, м′який знак, поясніть правопис цих слів.

Піс…ня, с…віт, мен…шість, різ…бяр, шіст…десят…, промін…чик, мален…кий, Уман…щина, вітерец… , Гор…кий, жнец…, ковз…кий, повіс…т…ю, куз…ня,  тон…ший, тон..ший, мен..ший, молот..ба.

Порція 2.
Слайд.

-зьк-, -ськ-, -цьк- запорізький, козацький, київський, близькість, людськість, вузько

Коментар учителя. М′який знак уживається в суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-.
Слайд.

-еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- батенько, рибонька, старесенький, білісінький, малюсінький

Коментар учителя. М′який знак уживається в суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк, -ісіньк-, -юсіньк-.

Слайд.

-ть, -ться робиться, коситься, молотить, світить

Коментар учителя. М′який знак уживається в дієсловах на -ть, -ться.

Вправа. Перепишіть, замість крапок поставте, де потрібно, м′який знак, поясніть правопис цих слів.

Уманс…кий, волинс…кий, тихесен…кий, громадянс…кий, копіювал…ний, селянс…кий,мален..кий, ллєт…ся, дороген..кий, козац…кий, свіжісін..кий, голівон..ка, соколен..ко, малесен..кий,  тонюсін..кий, малюсін..кий.

Порція 3.

Слайд.

ь + о – усередині складу дзьоб, дьоготь, льон, сьомий, третьокласник 

Коментар учителя. М′який знак уживається на позначення м'яких приголосних усередині складу перед о.

Слайд.  л (м′який) + ь + пригол.  Їдальня, кільце, пальці, рибальство, сільський !!! -ньц-, -ньч-, -льц-, -льч-, якщо -ньк-, -льк- Гальці, Гальчин, бо Галька  !!!  -нц-, -нч-, -лц-, -лч-, якщо -нк-, -лк- Галці, галчин, бо галка

Коментар учителя. М′який знак уживається після м′якого л перед наступним приголосним. Зверніть увагу! М′який знак ставиться після л у групах -льц-, -льч-, коли вони походять із -льк-, і не ставиться після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-.

Вправа. Перепишіть, замість крапок поставте, де потрібно, м′який знак, поясніть правопис цих слів.

С…огодні, ц…огорічний, спіл…ний, нян…чити, дон…ці, чотир…ох, на гіл…ці, Гал…чин, Гуцул…щина, Тетян…чин, ласун…ці, л…отчик, лічил…ник, вікон…ця, Натал…ці, у спіл…ці, голубон…ці, батал..йон, тр..ох, п’ят..ох, на таріл..ці, Натал..ці.

Остання вправа міститиме в собі слова на всі попередні правила для закріплення вивченого матеріалу. Наведемо приклад.

Молот..ба, різ...ба, майбут...нє, повір...те, ковал...с...кий, домен...щик, тр...ох, т...ма, гарнен...кий, скрин...ка, усміхаєт...ся, учител..ка, т...охкают..., л...одовик, Хар...ків, Натал...чин, пул...с, князівс.кий, стріл...ці, ласун...ці, сіл...с...кий, с..вятиня, роз..кіш, степ..., камін...чик, їхн...ого, стат...тя, сторон...ка.

Отже, ураховуючи кліповість мислення учнів, учитель повинен пристосовувати методи викладання української мови таким чином, щоб діти могли якнайповніше використовувати власні можливості та засвоювати необхідний матеріал. Для цього при подачі теоретичних відомостей потрібно використовувати схеми та таблиці, які будуть відігравати роль «трафарета». Учитель повинен усно прокоментувати кожен символ правила на екрані чи дошці, навести приклади. Увесь матеріал розбивається на порції, що містять близькі за змістом правила, і закріплюється відповідною вправою. Після опрацювання всього теоретичного матеріалу необхідно виконати різні типи вправ, які б об′єднували використання усіх раніше вивчених правил. Таким чином учитель розбиває урок на кілька кліпів, що є близьким мисленню учнів. Це значно підвищує ефективність проведення занять та рівень засвоєння навчального матеріалу.

3.      СИСТЕМА РОБОТИ

3.1. Організаційно-підготовчий період

Вироблення стратегії  навчально-професійної діяльності:

-       аналіз методичною службою навчального закладу стану проведення предмету української мови;

-       врахування  результатів моніторингу під час планування методичної роботи на новий навчальний рік;

-       організація творчих груп з дослідження феномену кліпового мислення в наукових роботах дослідників та рівня кліповості мислення учнів;

-       визначення оптимальних технологій та методів навчання;

-       робота над адаптацією методів викладання української мови до учнів з кліповим мисленням.

3.2. Основний період

Удосконалення та підвищення ефективності занять:

-          аналіз  рівня навчальних досягнень учнів;

-          допомога учням в адаптації до навчально-професійної діяльності;

-          упровадження інноваційних технологій навчання та адаптованих методів викладання на уроках української мови;

-          апробація адаптованих методів викладання на уроках української мови (професія «Кухар», І- ІІ курс, групи № 15, 25);

-          здійснення контролю навчальних досягнень учнів.

3.3.Заключний період

Дослідження відповідності знань, умінь учнів вимогам Навчальної програми з української мови (рівень стандарту):

-          аналіз навчальних досягнень учнів;

-          формулювання висновків за результатами впровадження адаптованих методів викладання української мови.

3.4.  Очікувані практичні результати

Встановлення рівня сформованості ключових освітніх компетентностей учнів.

-          учень володіє ґрунтовними знаннями, навичками, вміє застосовувати їх в освітній діяльності;

-          учень здатний до розвитку філологічних здібностей, самооцінки, подальшої самоосвіти, самовиховання.

            Здійснення прогнозованих перспектив подальшої роботи викладача української мови.

Розроблення системи контролю та корекції системи формування ключових освітніх компетентностей учнів.

Підвищення якості загальноосвітньої підготовки.

Систематизація методичних напрацювань викладачів загальноосвітньої підготовки.

При апробації матеріалів досвіду роботи на уроках української мови реалізовано наступні завдання:

-          переорієнтовано процес навчання з інформаційного на проблемно-діяльнісний тип навчання;

-          забезпечено чіткий алгоритм діяльності учнів під час опрацювання теоретичного матеріалу на уроках української мови та його практичного застосування.

Кінцевий результат роботи спрямований на:

-       удосконалення уроків, підвищення їх ефективності;

-       формування ключових освітніх компетентностей учнів;

-       накопичування, систематизація матеріалу з метою науково-методичного забезпечення організації навчально-виховного процесу;

-       здійснення прогнозованих перспектив подальшої роботи викладача української мови;

-       забезпечення відповідності методів викладання української мови сучасним умовам викладання.

Матеріали опису досвіду роботи «Адаптація методів викладання української мови до учнів з кліповим мисленням» пропонуються для використання викладачами загальноосвітньої підготовки при викладанні вищезазначеного предмету.

ВИСНОВОК

Наявність «кліпового мислення» у сучасних учнів заперечувати не можна. Такий спосіб освоєння навколишньої дійсності й «кліпова свідомість», що формується на його підставі, – це реалії,  характеристики сучасної учнівської молоді. Свідомість припускає наявність внутрішньої цілісності й певної розумової структури – інтелектуальної схеми, відповідно до якої людиною сприймається, переробляється і зберігається інформація про навколишній світ і про себе. Додавання до даного поняття терміну «кліпова» несе в собі його деструктуризацію. Кліп – це частина цілого, невеликий об’єкт, обмежений рамками, що не сприяє формуванню цілісної картини світу в сучасної молоді.

Провідну роль у формуванні «кліпової свідомості» виконують засоби масової інформації – телебачення та Інтернет, які широко застосовують прийоми «кліпової» естетики, формуючи людину, яка володіє новим візуальним сприйняттям. Кліпова свідомість формується тоді, коли в голові молодих людей багато інформації різної якості, а інструменти для її обробки не сформувалися. Кліпова свідомість і освоєння навколишнього світу формується там, де людина не оволоділа інструментами традиційного мислення.

Кліпове мислення має не лише недоліки, це просто розвиток одних когнітивних навичок за рахунок інших. Це феномен, властивий поколінню «next», вихованому в епоху буму комп’ютерних і комунікаційних технологій. Молодь інтернет-покоління одночасно може слухати музику, спілкуватися в чаті, бродити мережею, редагувати фотографії, виконуючи при цьому навчальні завдання. Але, зрозуміло, платнею за багатозавданність стають неуважність, гіперактивність, дефіцит уваги й перевага візуальних символів над логікою і зануренням у текст.

Потенційні проблеми, ризики кліпової свідомості ще чекають на глибокий науковий аналіз. Проте, ураховуючи результати досліджень, зазначимо, що сучасним педагогам і психологам потрібно враховувати особливості феномену «кліпового мислення» під час планування освітнього процесу. Слід переглянути змістову складову навчального матеріалу та методи його викладання.

Ураховуючи індивідуально-психологічні особливості учнів, необхідно структурувати інформацію у вигляді кліпів, змінювати формат викладання – пріоритетними стануть яскраві, чіткі й наочні презентації із зрозумілим та образним формулюванням понять. Актуальною задачею може бути створення вузькотематичних фільмів (відеороликів) зі зразками.

Список використаних літературних джерел

1.      Гиренок Ф. И. Метафизика пата (косноязычие усталого человека) / Ф.И.Гиренок – М: Лабиринт, 1995. – 201 с.

2.      Моісеєва Т. Тактика проти стратегії / Т.Моісеєва // Урядовий кур′єр. – 2016. – № 66. –  С.4.

3.      Семеновских Т.В. «Клиповое мышление» –  феномен современности // Оптимальные коммуникации (ОК): эпистемический ресурс Академии медиаиндустрии и кафедры теории и практики общественной связанности РГГУ. Режим доступа: http://jarki.ru/wpress/2013/02/18/3208/

4.      Тоффлер Э. Третья волна. – М.: ООО "Фирма "Издатетьство ACT", 2004. –  С.6-261.

5.      Тоффлер Э. Шок будущего: пер. с англ. – М.: АСТ, 2002. – 557 с.

6.      Удовицька Т. А. «Кліпове мислення» молоді: особливості прояву в процесі навчання (до постановки проблеми) / Т. А. Удовицька // Вища освіта України: теорет. та наук.-метод. часопис. Дод. 1. Вип. 31. Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського простору / Ін-т вищої освіти НАПН України. – К., 2013. – Том VIII (50). – С. 407-416.

7.      Український провопис / Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К.: Наукова думка, 2008. – 288 с.

8.      Факторович А. А. Преподаватели и студенты: новые роли, модели взаимодействия // Педагогика. – 2013. –  № 6. – С. 89-97.

9.      Фрумкин К.Г. Клиповое мышление и судьба линейного текста. // Ineternum 2010. – №1. – Режим доступа: [http://nounivers.narod.ru/pub/kf_clip.htm от 02.01.2012].

10.  Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – 4-те вид. – К.: Освіта, 2000. – 254с.