Українські вечорниці 2017

Сценарій свята «Українські вечорниці 2017»

Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці. Виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української пісні. Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди. Розвивати творчі акторські здібності учнів.

Обладнання: вишиті рушники, лавки, стіл, глиняний посуд, українська хата, тинок, піч, віз.

ХІД ПРОВЕДЕННЯ

Музика 01

Ведучий: Здавна існувала в нашого народу чудова традиція – влаштовувати вечорниці. З кінця листопада та до ранньої весни наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави. Вечорниці — це клуб сільської молоді, де юнаки та дівчата знайомилися, зближалися, пізнавали один одного для подружнього життя... Музика, співи, тан­ці, ігри, маскарад, ошатний одяг, спільна вечеря — усе це було невід’ємною частиною українських вечорниць. Та невже лише молодь хотіла відпочинку та розваг? Мабуть, ні. Загляньмо у вікно однієї невеличкої хатини, де живуть господарі, у яких уже дорослі діти.

Господиня: Оце стомилася, оббігала весь базар. Сьогодні ж вечорниці. Пам’ятаєш, старий? Все купила, буде чим гостей пригощати. Та годі тобі той часник товкти. На, одягни чисту свиту, бо незабаром молодь прийде на вечорниці.

Господар: Га? Ти до мене?

Господиня: Ні, то я до отого глечика балакаю. Зовсім глухий став старий. Кажу, сорочку обтруси та бороду причеши, а то висить, як собачий хвіст.

Господар: Ти чого бурчиш, стара?

Господиня: Та, кажу, скоро молодь прийде на вечорниці.

Господар: А, молодь, то хай приходить. І ми молодість свою згадаєм, потанцюєм, може, та поспіваєм.

Господиня: Глянь, як кажу допомогти мені, так ти старий, а як молодь прийде, то він і танцювать, і співать ладен.

Господар: Та не бурчи, іди двері відчиняй, уже хтось прийшов.

Господиня: Ой, заходьте, любі гості, заходьте. Завжди раді вам у нашій хаті.

Господар: Оце так молодь, років по 40-50. Так я тоді ще зовсім парубок. Що, тітоньки, вечорниці у вас сьогодні?

Жінка: А хіба що? Чи нам уже й розважитись не можна?

Господар: Ну як прийшли, то вже заспівайте, чи що?

Пісня «Ой під вишнею, під черешнею»

Ведучий: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву й ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Українська пісня — це бездонна душа нашого народу. З цим не посперечаєшся. Та саме пісня буде нашим вірним поводирем на українських вечорницях. Завітаймо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добра господиня та весела молодь…

(Чути гомін, сміх, стук у двері. Заходять дівчата).

Дівчина.

Добрий вечір, тіточко,

Наша люба квіточко!

Господиня.

Добрий вечір, дівоньки,

Ясні мої зіроньки!

Дівчина.

Ви за нами сумували,

Дівчаточок виглядали?

Господиня.

Звісно, любі, я чекала,

Вам вечерю готувала:

І варенички й узвар,

І цілющих трав відвар.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Дівчина.

Зваримо вареничків

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості

Юнаків гарненьких.

Дівчина.

Щоб вони разом із нами

Гарно погуляли,

Щоб весняні вечорниці

Піснею стрічали.

Пісня «Дівчина-весна»

(Дівчата прядуть, вишивають і говорять між собою)

Дівчина: Улянко, що ти вишиваєш?

Дівчина: Серветку. Подивись, які красиві голуби.

Дівчина:А я рушник вишиваю собі на весілля.

Дівчина: А я для свого нареченого сорочку вишиваю.

Дівчина: Ой, дівчата, а що я вам розкажу. Доки хлопців немає, слухайте. Не пускав мене батько на вулицю гуляти. Тож  домовились ми з Тимошем, що я не піду спати в хату, а ляжу на возі, та він і прийде до мене. Ой, дівчата, що було потім!

Музика 04

Вистава «На перші гулі»

Батько: Чого це ти, Насте, не йдеш у хату спати? Пора вже пізня.

Настя: Ой, тату там так душно в хаті, я сьогодні ляжу спати на возі. Тут прохолодно та й чуєш, як пташки співають?

Батько: Пташки… Душно… Як дам зараз пташок, то й одразу похолоднішає.

Настя: Ой, тату, щось мені негарно, мабуть, то від спеки. Піду водою холодною вмиюсь та трохи на возі полежу, доки не стане краще, а тоді й піду в хату спати.

Батько: Щось ти, дівко, вже надумала. Ану в хату спати, бо як витягну зараз пасок, то вмить хороше стане.

Настя: Та нічого я, тату, не надумала. А пасок не витягнете.

Батько: А чого це?

Настя: А штани спадуть.

Батько: Ой, заради такого діла я їх і потримаю. Ану гайда в хату!

Настя: Ну тату.

Батько: Не тату, а роби те, що велено. А на возі я сам посплю, бо в хаті й справді душно.

Тиміш: Настю, Настю. Ти де?

Батько: Хто це? Ану, що далі буде?

Тиміш: Настусе, не ховайся. Чуєш, як пташки співають? То для нас. То ніч сьогодні така чарівна, зіроньки сяють, а серце аж співає. Чуєш як? І чого ти така бриклива в мене? Ось слухай.

Сміються й плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її, -

Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе –

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруй, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся!»

Чула? Це Олександр Олесь так написав. Мабуть, для тебе. Чого ти й не повертаєшся до мене? Образилась, чи що? Настуню. Дай я тебе, серденько, поцілую, і все як рукою зніме.

Батько: Я тебе зараз поцілую, я тобі зараз сам рукою все зніму, я з тебе, вражий сину, й душу витрясу.

Тиміш: Дядьку… Дядьку, не кричіть, бо всіх побудите.

Батько: Не кричіть, зараз як дожену, то кричати ти будеш, та так, що й на тому краю села почують.

Тиміш: Дядьку, обережно, у вас біля воза корова ходила, дядьку.

Батько: Яка корова? Ось тобі, ось тобі, вражий сину, ось тобі, націлувався? Ти не дивись, що буде там… Утік, божевільний. А дивитись треба було, бо корова й справді походила, а я і… Ну буде вам обом завтра: і воза, і поцілунків, і корови. Чоботи до ранку засохнуть, буде чим цілий день займатися. Цілуватися їм, бач, захотілося…

Музика 04

Дівчина: То як, Насте, чоботи батьку удвох із Тимошем чистили?

Настя: Удвох. Ото якби не ті чоботи, то батько й не знав би, хто його зятем буде.

Стукіт у двері.

Дівчина: Ой, хто там? Заходьте!

Хлопець: Добрий день, господине, і вам усім теж хай буде добре!

Дівчина: Хто ти? І чого тобі?

Хлопець: Ой, дайте води напитися, бо так їсти хочу, що і переночувати ніде.

Дівчина: Щось не теє ти говориш, дивні слова, хлопче, мовчиш… Краще ось що нам скажи: Де ж це наші козаки?

Хлопець: А он чуєте!? Ще в дорозі.

Пісня «Вечорниці шикидим» (заходять хлопці)

Хлопець: Чи можна до вашого коша?

Дівчина: А чого вам?

Хлопець: Оце йшли ми, гуляли, побачили світло і завітали. Були ми в одній хатині. Там нас пригостили: капусти намастили, вареників з перцем дали та й з хати прогнали.

Дівчина: Ага! Значить ви хочете, щоб ми вас привітали?!

Хлопець: А вже ж! Може ви ще й господині нікудишні? То підемо далі шукати кращих.

Дівчата: Та ми господині – хоч куди!

Пісня «Вишиваночка»

Хлопець: Тю! Так ви оце такі господині? Не про вас ото кажуть: Видно, що пироги пекла: всі ворота в тісті!

Дівчина: Ой, а ви які рябі та погані: тьху на вас!

Дівчина: А не про вас ото, хлопці, кажуть: Дарма, дарма, що в голові нема, та нічого, на вечір зійдуться.

Дівчина:  Ой, які ж у нас хлопці! Грамотні, видющі і на всі діла тямущі.

Хлопець: Мене звати Степаном, хазяйський син.  Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки не дивися і не придивляйся не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!

Хлопець: Чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до сніданку. Виберете мене – горя не знатимете.

Дівчина: Не треба нам такого «роботящого», ми хочемо гарного та розумного!

Хлопець: А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б таку жінку, як я. А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивись, що я такий замурзаний. Ти мене вмий, причеши, і можна під вінець. А цілуватися – то я готов і зараз.

Хлопець: А ось послухайте, що я сьогодні бачив! Їхав козак дорогою, дівку надибав та й читає: «…І прочеє, прочеє…По сєму указу козак должен кожну дівку целовать по разу».

- Чуєш, дівко, що в указі?

- Та чую, козаче. ( А вже рада та красуня, аж мало не скаче).

- А заглянь-но, козаченько, до того указу, чи там не написано, щоб іще по разу?

Дівчина: Ага, вони тільки про дівчат так говорять. А самі ж як посутеніє, то і йдуть до клена.

Пісня «Клен зелений»

Хлопець: Ви ото смієтесь, а воно ж то і справді таке буває, що дівка на вигляд така, що наче б тільки цілувати, та як приглянешся гарненько, то господиня з неї нікудишня. Чули, яке в селі було невдале сватання?

Музика 04

Сценка «Невдале сватання»

Дівчата: Наталко, виходь на вулицю.

Батько: Як на вулицю, так швидка, як мітла.

Наталка: Ну то й не піду, не хочу.

Мати: Чом ти зажурилась, моя люба доню?

Наталка: Щось сумно мені, матусенько. Хоч би музику яку послухати, щоб веселіше стало.

Мати: Клич, чоловіче, швидше музику, бо щось доня наша засумувала. Та швидше, бо поки покличеш, і рак свисне.

Батько: Ти мені не квокчи, як квочка на сідалі спозаранку. Гей, музико, заграй щось веселеньке, бо щось доня наша засумувала.

Музика 08

Та веселеньку давай, що це? О, тепер так і хочеться танцювати.

Наталка: Ой, негарно мені від цієї музики, серденько моє мало не вискочило з грудей. Скажіть йому, тату, нехай повільну якусь заграє, щоб серденько заспокоїлося.

Батько: Гей, музико, заграй іншої музики, нашої, української, щоб душу заспокоїло.

Музика 09

Наталка: Ой, тату, ця музика від мене сон гонить. Скажіть йому, хай не грає.

Батько: Іди, хлопче, з богом, не хоче більше моя доня твоєї музики слухати. Але ж, доню, хто спить серед білого дня? Одарко, а що це таке? Загадай їй якусь роботу, бо хата не метена, піч не топлена.

Мати: Нема в тебе серця, Іване. Хіба не бачиш, що донечка наша захворіла? Не їсть нічого, не п’є, музики ні сумної, ні веселої не слухає, а все сидить коло віконця та зітхає.

Батько: А он і Олена, сусідка твоя… ви ж з нею, як дві сороки, як зійдетеся, то хоч тікай від ваших теревенів. Доброго дня, сусідочко, заходьте.

Олена: Доброго дня, добрий день, сусідочко.

Мати: І вам доброго, заходьте.

Олена: Оце забігла до тебе на хвилинку дізнатись, як у тебе справи. І ось медку принесла.

Мати: Дякую, сідай. Зараз розповім.

Олена: Цікаво-цікаво.

Мати: Погано, сусідонько. Донечка моя, Наталочка, мабуть, захворіла.

Олена: Чому це?

Мати: Не їсть нічого, не п’є, а все сидить коло віконця та зітхає, квіточка моя.

Олена: Ой, люба, знаю, що це за хвороба. Пора її заміж віддавати.

Мати: Бог з тобою. Ти тільки поглянь на неї: личко біленьке, брови чорненькі, а очі – голубі, як волошки в житі. Та й нема хлопця, який би був до пари моїй Наталці.

Олена: Уся надія лише на мене. Я засватаю твою Наталку за найкращого хлопця на селі. Але спершу поговорю з нею.

Мати: Поговори.

Олена: Добрий день, Наталочко.

Наталка: І Вам доброго здоров’я.

Олена: Думаю, дитино, що пора тебе заміж віддавати. Що скажеш на це?

Наталка: Якщо за хорошого хлопця, то чому б і ні. А Ви когось маєте на прикметі?

Олена: Заміж треба виходити за найкращого. Може, засватати тебе за Сергія? Він хороший парубок, бізнесмен, а їздить на Мерседесі. Вийдеш за нього заміж і будеш як бариня ходити по салонам, їздити на курорти.

Наталка: Та в нього ж ноги криві, як рогачі. Ними тільки горох молотити.

Мати: Ой, доню, не в рівних ногах жіноче щастя.

Олена: Ну добре. Може, підеш за Олексія? У нього ноги рівненькі, очі синенькі, а співає – майбутня зірка естради.

Наталка: А ось кубиків на животі немає. І буду я кожного разу дивитись на нього й думати, що товстим стане.

Мати: Не в кубиках, доню, жіноче щастя.

Олена: Ти ба, яка. Ну добре. Може, підеш за Дениса? Він серце має добре, у спортзалі займається щодня і гарний, як сонце.

Наталка: І дурний, як пеньок.

Мати: Не в розумі, Наталочко, жіноче щастя.

Наталка: А що це Ви, тітко Олено, про Дмитра не згадуєте? Може б, я і погодилася за нього заміж піти.

Олена: За Дмитра? От навіть не знаю, чи погодиться він тебе брати. Але спробувати можна.

Наталка: От і спробуйте.

Олена:   Ну що ж, бувайте здорові та чекайте на старостів.

Мати: Добре.

Батько: До побачення.

Олена: Я ще повернуся.

Мати: А ти чого розсівся? Іди та нову свитку одягай та швидше як господар за стіл сідай.

Батько: Та я зараз, горить чи що?

Мати: Іди, бо свати вже скоро прийдуть.

Музика 10

Дівчина: Дівчата, чули? Чули?

Дівчата: Що?

Дівчина: Дмитро одружується.

Дівчина: А кого ж він бере?

Дівчина: А, мабуть, бере, кого доведеться.

Дівчина: Хай брав би Настю. Кращої за неї на все село немає. В неї брови, як шнурочки. А що вже гарна, як намальована.

Дівчина: Та в Насті очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби. Тільки бровами гарна. Та й то доки увечері макіяж не змиє.

Дівчина: То брав би Оксану. Оксана гарна, як писанка, навіть і без макіяжу.

Дівчина: Та вона то гарна. Але ходить так, наче воду в ступі товче, а як говорить, то носом свистить, як паровоз.

Дівчина: То хай бере Світлану. Чим же Світлана не гарна. Говорить – точнісінько як сопілка грає, а сама ж тиха, як ягня.

Дівчина: Еге, Дмитро любить, щоб жінка була трохи бриклива та серце мала з перцем.

Дівчина: То хай бере Катерину. Ця як брикне, то й перекинеться.

Дівчина: А як ні, то брав би Олену. Олена кругла, як цибуля, та повновида, як місяць.

Дівчина: Сама тільки здорова, як дуб. Вона коли на фітнес іде, аж земля стогне.

Дівчина: А що вже гарна. Мордою хоч пацюків бий.

Дівчина: Ну брав би Наталку. Ця тоненька, як очеретинка, гнучка, як тополя, маленька і біленька, мов шовкова нитка.

Дівчина: Та сама пишна, як у саду вишня.

Дівчина: Ой, дівчата, парубки йдуть.

Хлопець: Доброго дня, дівчата.

Дівчина: Доброго дня, парубки.

Хлопець: А чого це ви, дівчата, не по хатах рушники вишиваєте, а на вулиці серед біла дня теревені правите? Чи може вишивати не вмієте?

Дівчина: А, може, і не вміємо, а чекаємо, щоб ви нас навчили.

Хлопець: Так ви ото такі ледащо, що й дивитися на вас гидко?

Дівчина: Та ні, то ви такі розумні, що й слухати вас не хочеться.

Олена: Ой, як вас побачила, то молодість свою згадала. Добрий день, парубки і дівчата. Ну що, ходімо скоріше, бо Наталка чекає вже.

Хлопець: Ходімо.

Дівчина: А куди це ви мандруєте?

Хлопець: А ви що не чули, йдемо Наталку сватати.

Музика 10

Хлопець: Господарі, зустрічайте гостей дорогеньких.

Мати: Ой, боже мій, Іване, Наталко, свати вже біля двору. Іди, Іване, сватів зустрічай, а ти, Наталочко, ставай піч колупати.

Наталка: Навіщо це? Ще руки вимажу в сажу.

Батько: Треба так, доню, звичай такий, щоб свати бачили, що ти в нас роботяща та сором’язлива.

Наталка: Ну добре.

Батько: Йди швидше. Заходьте, доброго дня.

Мати: Доброго дня.

Хлопець: Доброго дня, господарю, і Вам, господине, і тобі, Наталочко, зіронька наша ясная.

Батько: Заходьте, якщо прийшли.

Мати: Та що ж привело вас до нашої скромної оселі?

Хлопець: Летіла голубка сизокрила, серце соколу сизокрилому розбудила та й залетіла до вашої хати.

Мати: Може, і живе в нас тая голубка, та не для того ми її викохали, щоб за кого завгодно заміж віддавати.

Хлопець: Як це, хтозна за кого? Наш сокіл ясний не хтозна-хто, а найкращий хлопець на всю околицю. Ми прийшли до вашої хати, щоб засватати вашу Наталку за нашого Дмитра.

Батько: От зять у мене буде! Неси, Наталко, рушники та перев’язуй сватів.

Мати: Доню, Наталочко, ходімо, я покажу тобі, де тії рушники лежать.

Хлопець: Хата непогана, та й Наталка нічого собі.

Батько: А ви як думали? Що я дарма по заробітках десять років їздив?

Наталка: Допоможіть, мамо, бо щось руки у мене тремтять.

Хлопець: Які гарні рушники. Спасибі батькам і тобі, Наталко, що рано вставала і рушники такі вишивала.

Наталка: Та це не я, це матуся, бо ця робота не для моїх біленьких ручок.

Хлопець: Не ти? Ану, Наталко, пройди по хаті, чи може ти крива чи горбата.

Хлопець: Та ні, і не крива, і не горбата. А що ж, тітко, Ваша донька вміє робити?

Мати: Усе вміє, ну, майже все.

Хлопець: Рушники собі вишивати вміє?

Мати: Ось іще шити та вишивати не вміє.

Хлопець: Вареники варити, пироги пекти вміє?

Мати: От пекти та варити ще не вміє.

Хлопець: Та хоч віника тримати в руках вміє?

Мати: Ще не вміє. А хіба це головне в сімейному щасті?

Хлопець: Мабуть, вам легше буде назвати, що ваша доня вміє робити.

Мати: Танцювати вміє, співати вміє, у люстерко видивлятися вміє, підморгувати хлопцям уміє.

Хлопець: Е, ні, нам тут робити нічого. Ходімо звідси.

Олена: Куди ж ви? Стійте! Поверніться негайно!

Хлопець: Та хто буде сватати отаку ледащо?

Наталка: Зате я красива.

Олена: Не хвилюйтеся. Все, що відбувається, до кращого. Я весь світ обійду, все догори дном переверну, але зятя найкращого вам знайду.

Мати: Я ж тобі, сусідонько, вірю, як собі. Ой, колись погуляємо на Наталчиному весіллі.

Батько: Ану цитьте. Тепер послухайте, що я вам скажу. Ну і набрався я сорому через вас, жінки. Ніяких сватів на поріг не пущу, доки ти, Наталко, не навчишся шити, прясти, варити й пекти. А Інтернет і взагалі відключу.

Мати: Ой, рятуйте, що ти говориш своїй донечці? Хто ж і коли її заміж тоді візьме, якщо вона ні з ким не спілкуватиметься?

Батько: А це вже, жінки, від вас залежить, за скільки ви її навчите. Чи ви тільки на язик справні? Ану тепер всі до роботи.

Дівчата: Наталко, виходь танцювати!

Наталка: Ой, танцюйте, мабуть, без мене, бо в мене тепер роботи, не знаю, з чого й починати.

Дівчата: Наталко, ну виходь танцювати!

Наталка: А, робота не вовк, у ліс не втече, а музики як підуть з вулиці, то тоді хтозна скільки їх чекати.

Танок «Чорнява, кучерява»

Музика 04

 Дівчина: Хлопці, дівчата. Дивіться, наш Грицько заснув!

Дівчина: То вставай же Грицю, до роботи!

Гриць: Оце треба було так горлати? Не дали мені й поспати!

Дівчина: Всі знають, що ти ледачий. Ти не змінився, Гриць я бачу

Гриць: Е ні, змінився. Я почав співати.

Дівчина: Невже? То заспівай з нами!

Пісня «А я бажаю вам добра»

Ведучий: Дякуємо всім, хто завітав до нашої хати. Хай і ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, і великим добром, і дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом. До нових зустрічей!